Книга пам'яті

Максиму було 22 роки, він мав цілі та плани на подальше життя. "Вчився він   в ДНЗ "СЦПТОХТТРС" на кухаря.  Завжди був готовий віддати себе будь-якій справі, якою займався. Максим Матузка очолював Сумську обласну організацію "Права молодь".

13 июня, в селе Пидопригоры Лебединского района Сумской области простились с украинским воином Степаном Литковцем, который погиб на Донбассе.

Герой погиб 6 июня во время выполнения боевого задания.



"Литковець Степан Леонидович был призван Сумским военным комиссариатом, проходил службу на должности стрелка зенитно-ракетного взвода. Во время несения службы, выполнение боевого задания было обнаружено диверсионно-разведывательную группу, началось боевое столкновение, в составе группы преследовал ДРГ, получил ранения несовместимые с жизнью", - сообщил пресс-офицер Сумского областного военкомата Игорь Скибчик.

Степан Литковець родился в 1997 году в селе Гарбузовка Лебединского района. Затем вместе с семьей переехал жить в село Пидопригоры.

В 2017 окончил Сумский центр профтехобразования пищевых технологий, торговли и ресторанных сервисов. Поступил на военную службу по контракту.

Служил в 37-м батальоне территориальной обороны зенитно-ракетного взвода 56-й отдельной механизированной бригады. Парню было 21 год. У него осталась жена и родители.

Героя провели в последний путь в селе Пидопригоры, где проживают его родители.

 

Калюжний Олексій Володимирович

Молодший сержант

09.10.1989 – 03.09.2014

Калюжний Олексій Володимирович - військовослужбовець 9-ї реактивної батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-го реактивного артилерійського полкуСухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 9 жовтня 1989 року в місті Суми. У 2005 році закінчив 9 класів спеціалізованої школи №25 міста Суми, у 2008 році - Сумський професійний ліцей харчових технологій та торгівлі (з 2009 року - Сумський центр професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу).

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

У березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 9-ій реактивній батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-го реактивного артилерійського полку Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1476, місто Суми).

З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

3 вересня 2014 року біля селища Побєда Новоайдарського району Луганської області з території Російської Федерації був обстріляний з реактивної системи залпового вогню «Смерч» базовий табір 27-го реактивного артилерійського полку. В результаті обстрілу загинуло 15 військовослужбовців, серед них і Олексій Калюжний.

26 березня 2015 року похований на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.

11 вересня 2015 року у місті Суми на фасаді будівлі спеціалізованої школи №25 (вулиця Декабристів, 80) відкрито меморіальну дошку випускникам загиблим під час антитерористичної операції на сході України, серед яких ім’я Олексія Калюжного. У місті Суми на фасаді будівлі Сумського центру професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу (вулиця Роменська, 96), де навчався Олексій Калюжний, йому встановлено меморіальну дошку.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (17.07.2015; посмертно).

ПРИСВЯЧЕНО ПАМ'ЯТНИКИ:

• Пам′ятник загиблим військовослужбовцям 27-ї реактивної артилерійської бригади (місто Суми)
• Меморіальна дошка на фасаді будівлі школи №25, де навчалися молодший сержант Калюжний О.В., сержант Харченко Р.О. та майор Коханий А.М.
• Меморіальна дошка на фасаді будівлі Сумського центру професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу, де навчався молодший сержант Калюжний О.В.

Усик Леонид Сергеевич

Гвардии рядовой, пулеметчик.
Родился 11 октября 1965 г. в г. Сумы.
После окончания 8 классов продолжил обу­че­ние в Сумском СПТУ №12 по специ­аль­нос­ти газоэлект­росварщик.
В ряды Вооруженных Сил был призван 26 октября 1984 года. Получил военную под­готовку по специальности стрелок в г. Фер­гана.
В Афганистан был направлен в феврале 1985 года как пулеметчик 56-й гвардей­ской десантно-штурмовой бригады, которая дисло­ци­рова­лась в районе г. Гардез, провинция Пактия.
Леонид Усик принимал участие в трех опера­циях по уничтожению бандитских группировок. А матери писал успокаивающие письма:
«...Живем мы здесь в палатках. Палатки по 25 человек, теплые. Сейчас у нас 10 дней каран­тин: проверяют врачи. Много читают нам лекций на разные темы про Афганистан..."
Мы находимся на высоте 2380 м над уровнем моря, есть небольшая нехватка кислорода. Живу хорошо, и ребята здесь хорошие. Так что прошу за меня не волноваться. Кормят нас здесь намного лучше, чем в Союзе… 16.02.1985 г.».
«…Может случиться так, что от меня не будет долго писем. Где-то после праздников или в начале марта мы должны сопровождать колонну. А куда и надолго ли – еще не знаем… Мы выезжаем на боевых маши­нах десанта прикрывать колонны с продовольствием и другими материа­лами, а на это уходит много времени. 25.02.85».
Во время выполнения боевого задания взвод, в состав которого входил Леонид, был десантирован в район города Асадабад (провинция Кунар), где попал под интенсивный огонь противника. В бою Л. Усик уничтожил три огне­вые точки душманов и прикрыл вынос раненых товарищей с поля боя. При занятии новой позиции был тяжело ранен и умер от потери крови в военном госпитале 5 июня 1985 года.
Похоронен в г. Сумы. В школе №25, где учился Леонид, есть стенд, посвященный памяти погибшего воина. При входе в СПТУ №12 установлена мемориальная доска.
Указом Президиума Вер­ховного Совета СССР от 25.10.1985 г. за му­жество и отвагу, проявленные при выполнении воинского долга гвардии рядо­вой Усик Леонид Сергеевич награжден орденом Крас­ной Звезды (по­смертно).